Про допомогу по тимчасовій непрацездатності

Чи має право голова фермерського господарства на допомогу по тимчасовій непрацездатності, якщо він щомісяця нарахову­вав зарплату, яка втричі перевищувала мінімальну, і в січні 2011 р. зареєструвався як платник єдиного соціального внеску за ступенем ризику 22, що становить 37,19%? М. Головко, Херсонська обл.

Відповідь, що надійшла з Фонду соціального страхування з тим­часової втрати працездатності. Статтею 114 Господарського кодексу України (далі — ГКУ) визначено, що відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських госпо­дарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

За статтею 3 КЗпП особливості праці членів фермерських госпо­дарств визначаються законодав­ством та їхніми статутами.

У статтях 1, 3 і 7 Закону України від 19.06.2003 р. N2 973 «Про фермерське господарство» (далі — Закон № 973) зазначається, що фермерське госпо­дарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажан­ня виробляти товарну сільськогоспо­дарську продукцію, займатися її пере­робкою та реалізацією з метою одер­жання прибутку на земельних ділян­ках, наданих їм для ведення фермер­ського господарства.

Частиною 1 ст.З Закону № 973 пе­редбачено, що членами фермер­ського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрак­том, угодою).

Тобто у фермерському господар­стві можуть працювати як його чле­ни. так і наймані за трудовим договором (контрактом) працівники.

Відповідно до ч.2 ст.27 Закону № 973 трудові відносини членів фермерсько­го господарства регулюються стату­том , а осіб, залучених до роботи за тру­довим договором (контрактом), — за­конодавством України про працю.

За частиною 1 ст.34 Закону № 973 члени фермерського господарства й особи, які працюють у ньому за тру­довим договором (контрактом), під­лягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню в порядку, встановленому законом.

Частиною 1 ст.6 Закону України від 18.01.2001 р. № 2240 «Про загально­обов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (далі — Закон № 2240) чітко визначено ко­ло осіб, які підлягають загально­обов'язковому державному соці­альному страхуванню, а саме:

це особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на під­приємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та гос­подарювання або у фізичних осіб, у то­му числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших пред­ставництвах нерезидентів, а також об­рані на виборні посади в органах дер­жавної влади, органах місцевого само­врядування та в інших органах; члени колективних підприємств, сільськогосподарських та інших ви­робничих кооперативів.

До цього переліку члени фермерських господарств не належать. При цьому ГКУ не відносить фермерські господар­ства до підприємств колективної форми власності, в тому числі й до виробничих кооперативів (глава 10 ГКУ).

Отже, названі особи згідно з п.2 ст.5 Закону № 2240 беруть участь у страхуванні у зв'язку з тимча­совою втратою працездатності на добровільних засадах і на під­ставі ч.З ст.6 цього Закону мають право на матеріальне забезпе­чення відповідно до цього Зако­ну за умови сплати страхових внесків до Фонду відповідно до чинного законодавства.

Таке роз'яснення викладене в лис­ті Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю від 14.12.2007 р. № 013-1866-03 на запит Виконавчої дирекції Фонду. Аналогічне роз'яснення надане Виконавчій дирекції Фонду листом Міністерства юстиції України від 05.12.2007 р. № 21-46-846.

Відповідно до ст. 10 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загально­обов'язкове державне соціальне страхування» члени фермерського господарства укладають з органами Пенсійного фонду України договори про добровільну участь у системі за­гальнообов'язкового державного соціального страхування (далі — до­говір про добровільну участь) від­повідно до типового договору про добровільну участь у системі загаль­нообов'язкового державного соці­ального страхування, наведеного в додатку 3 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердже­ної постановою правління Пенсійно­го фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5 (далі — Інструкція). Форма типового договору про добровільну участь є загальною для всіх осіб, які бажають брати добровільну участь у системі загальнообов'язкового дер­жавного соціального страхування.

Згідно з пп.5.6.2 п.5.6 Інструкції члени фермерського господар­ства, які беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страху­вання, тобто в системі загально­обов'язкового державного соціаль­ного страхування у зв'язку з тимча­совою втратою працездатності та витратами, зумовленими похован­ням, сплачують єдиний внесок у розмірі 1,9% суми, що визнача­ється таким платником самостійно, але не більше від максимальної ве­личини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. Такі особи сплачують єдиний внесок щомісяця в розмірі, встановленому в договорі про добровільну участь, за кожний місяць до 20 числа міся­ця, наступного за тим, за який він сплачується (п.5.7 Інструкції).

Відповідно до ч.11 ст.8 Закону № 2240 у разі добровільної участі в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похо­ванням, єдиний внесок установ­люється в розмірі 36,6% визначе­ної для цієї категорії осіб бази нара­хування єдиного внеску.

А базою нарахування для такої категорії осіб (добровільно застра­ховані особи) відповідно до п.7 По­рядку обчислення середньої заробіт­ної плати (доходу, грошового забез­печення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвер­дженого постановою Кабінету Мініс­трів України від 26.09.2001 р. № 1266, є сума оподатковуваного доходу (прибутку), з якого спла­чувалися страхові внески, а не су­ма нарахованої заробітної плати, як у Вашому випадку.

Сплата єдиного внеску із сум нарахованої заробітної плати добровільно застрахованим осо­бам чинним законодавством не передбачена.

Отже, враховуючи зазначене, го­лова фермерського господарства як найманий працівник не має пра­ва на призначення та виплату до­помоги по тимчасовій непраце­здатності за рахунок коштів Фон­ду. Для одержання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду йому потрібно укласти дого­вір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похо­ванням, та сплатити єдиний внесок з оподатковуваного доходу відповідно до чинного законодавства, а саме: за кожний місяць до 20 числа мі­сяця, наступного за тим, за який він сплачується.