Питання: У якому розмірі слід оплачувати литок непрацездатності: з урахуванням страхового стажу чи ні, якщо жінка перебувала на лікуванні в  медичному закладі через загрозу переривання вагітності? За період лікування – 17 календарних днів – їй видано листок непрацездатності, в якому зазначено причину непрацездатності як вагітність та пологи. 
Відповідь: Згідно зі ст. 39 Закону України «Про загальнообов’язкове соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-ІІІ  (далі – Закону) матеріальним забезпеченням, яке не залежить від страхового стажу застрахованої особи і надається їй у розмірі 100 % середньої заробітної плати (доходу), є допомога по вагітності та пологах. Однак відповідно до ч.1 ст. 38 Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, що компенсує втрату заробітної плати (доходу) в період відпустки у  зв’язку  з вагітністю та пологами.
Відповідно до ст. 179  КЗпП  та ст. 17 Закону України «Про відпустки» оплачувана відпустка у  зв’язку  з вагітністю та пологами надається жінкам на підставі медичного висновку тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей – 70) календарних днів після пологів, починаючи з дня пологів.
Таким висновком, зокрема, є виданий у порядку, визначеному п. 6.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455 (далі – Інструкція), листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами. Відповідно до п.6.1 Інструкції листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами видається за місцем спостерігання за вагітністю з 30 тижнів вагітності воднораз на 126 календарних днів (70 календарних днів до передбачуваного дня пологів і 56 – після).У наведеному випадку листок непрацездатності, виданий жінці за час перебування на лікуванні в медичному закладі у  зв’язку  з виникненням загрози переривання вагітності, не є підставою для надання відпуски у  зв’язку  з вагітністю та пологами, а отже, має оплачуватись на загальних підставах як допомога по тимчасовій непрацездатності, тобто з урахуванням страхового стажу до настання страхового випадку. 
Питання: Як обчислюється середній дохід добровільно застрахованій особі, яка  знаходиться на загальній системі оподаткування,  у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності?
Відповідь:  У зв’язку із набуттям чинності Закону України «Про збір та облік єдиного  внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 (далі - Закон № 2464), фізичні особи - підприємці з 1 січня 2011 року беруть участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у  зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими  похованням, за умови добровільної сплати єдиного внеску. Такі особи, відповідно до ст. 10 цього Закону, укладають з органами Пенсійного фонду України договори  про добровільну участь у системі  загальнообов’язкового  державного соціального  страхування (далі - Договір) відповідно до типового Договору, наведеного у додатку 3 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на  загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою  правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-5. Форма типового Договору є загальною для всіх осіб які бажають приймати добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців встановлено у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та З частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі  бажання цих осіб брати участь на добровільних засадах у загальнообов'язковому  державному соціальному страхуванні у зв'язку з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими похованням, єдиний внесок  встановлюється у розмірі 36,6 відсотка визначеної для цієї категорії осіб бази  нарахування єдиного внеску. Частиною 1 ст. 7 Закону № 2464 для фізичних осіб - підприємців передбачено  нарахування єдиного внеску на суму доходу (прибутку), отриманого від їх  діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.Згідно із ст. 12 Закону № 2464 Пенсійний фонд України, відповідно до  покладених на нього завдань, забезпечує збір та ведення обліку надходжень від  сплати єдиного внеску, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір  та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення,  повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.Отже, добровільно застрахована особа, яка  знаходиться на загальній системі оподаткування, повинна нараховувати та  сплачувати єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від  діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Частиною 2 ст. 4 та ч. З ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове  державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та  витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240 передбачено, що  особи, які забезпечують себе роботою самостійно (особи, які займаються  підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю,  пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в тому числі  члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону за умови сплати  страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати  працездатності відповідно до діючого законодавства. Що стосується розрахунку середнього доходу для добровільно застрахованих  осіб, які знаходяться на загальній системі оподаткування, то згідно пункту 8  Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення)  для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним  страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  26.09.2001 № 1266 (далі - Порядок), такий дохід обчислюється виходячи із суми  оподатковуваного доходу (прибутку), з якого сплачувалися страхові внески. Середньоденний дохід добровільно застрахованих осіб, згідно із п. 14 Порядку,  обчислюється шляхом ділення нарахованого за розрахунковий період  оподатковуваного доходу з якого сплачувалися страхові внески, на кількість  календарних днів за розрахунковий період (без урахування календарних днів, не  відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у  зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення  нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком для розрахунку  допомоги по вагітності та пологах за страхуванням у  зв’язку  з тимчасовою втратою  працездатності та витратами, зумовленими похованням).